Типи толерантності 

Толерантність – це насамперед  чесність… Це термін, який означає, що ви терпите думки інших, навіть якщо ви не погоджуєтесь. Це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших людей, не порушуючи їх права та свободу.  Водночас  толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.

Дослідження еволюції толерантності – від Локка і Мілля до Рікера і Дамміта – дозволило дійти такого висновку: “Від терпимості як негативно-забарвленої вимушено пасивної реакції на “інше” – через, якнайменше, нейтральне сприйняття та захист “іншого” в законом окреслених рамках – до свідомого надання слабкому “іншому” певних переваг: ось вже осягнуті людством метаморфози толерантності.

Проте уміти чи навчитися «терпіти» – справа нелегка. Змушувати себе поважати те, що абсолютно не притаманне власному світогляду, переконанням, смаку частіше призводить до байдужості, аніж до толерантності у стосунках.

Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Вольтер говорив: «Я не поділяю Ваших переконань, але готовий віддати життя за Ваше право їх висловлювати». І зараз, у безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності.

Вища міра толерантності – це визнати, що є люди, які можуть думати чи діяти інакше, ніж я, і нічого з цим не поробиш, потрібно змиритися та терпіти їх «витівки».

Необхідно відмітити, що існує поняття про різні типи толерантності:

Байдужість до існування різних поглядів та практик. Цей тип характеризує ситуацію, коли різні системи поглядів допускаються, при умові, що вони не суперечать загальнолюдським нормам.

Повага до іншого, якого я не розумію і з яким я не взаємодію. Цей тип відокремлюють в силу рівноправності культур і відсутності привілейованої системи поглядів і переконань.

Терпимість до слабкості інших. Цей тип носить деякий зневажливий контекст. Це збігається з плюралізмом і пов’язане з виділенням привілеїв у системах поглядів та цінностей.

Розширення власного досвіду та критичний діалог, що спирається на діалогічність природи розуму.

Отже, толерантність – це миролюбність, терпимість до етичних, політичних, релігійних,  міжособистісних розбіжностей, визнання можливості рівноправного існування «іншої особистості». Спрощене сприйняття толерантності включає одночасно всі види, коли толерантність має місце і у висловлюваннях, і у відносинах, і в діях. Коли практичне вираження толерантність знаходить у витримці, самовладанні, здатності тривалий час терпіти несприятливі впливи. Також, варто відмітити, що  толерантність добре «працює», якщо це – «гра в двоє воріт». Сподівання на те, що вияви толерантності до людини, яка систематично, брутально, цинічно порушує Ваші права, зрештою теж стане до Вас толерантною – як правило, не справджуються.

З розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, усі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову.

«Сучасна культурна людина має володіти не тільки знаннями. Аби досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти та бійки, кожному доцільно сформувати у собі толерантність. Це вважається ознакою високого розвитку індивідуума, групи, суспільства в цілому».

Тому будьмо добрішими! Будьмо терпимими! Будьмо толерантними один до одного! І буде всім нам щастя.