Як побороти відчуття внутрішньої безпорадності Що таке безпорадність ми всі добре знаємо. Кожен відчував її на собі. Коли в тебе наче є сили та можливість щось робити, але ти відчуваєш, що не в змозі діяти. Ні бажання, ні мотивації, ні чіткого розуміння “навіщо все це”, ні впевненості, що в тебе взагалі щось вийде. Як позбутись відчуття безпорадності Ось кілька порад, цілком робочих, які можуть посприяти тому, щоб дати собі раду: Прийми за аксіому те, що жодна людина не в змозі контролювати все. Тож ти також. Тому визнач зону контролю, з якою зможеш справитися. Навіть якщо це просто твій побут: приготування їжі, покупка продуктів, вивчення нового місця свого перебування, пошук роботи тощо. Злість, яку ти наразі відчуваєш, використовуй як паливо для свого внутрішнього вогню. Вона спроможна роздмухати його до такої сили, якої вистачить, щоб зрушити тебе з місця. А далі підтягнуться інші речі. Будь-яка дія є смертельним ворогом безпорадності. Тож продовжуй робити звичні, бу
Публікації
Як ми обираємо партнера? Ще Фрейд писав про те, що ми обираємо людей, які вже існують у нашому несвідомому. А що він мав на увазі? Іноді буває складно зрозуміти, чому ми обираємо тих чи інших людей. Це пов'язано з тим, що наші емоції та поведінка залежать не лише від нашого свідомого досвіду, але й від внутрішніх образів, які сформувалися в нашій психіці в ранньому дитинстві. Уявіть, що наша психіка — це театр, а в ньому живуть різні персонажі. Ці персонажі — це образи людей, які були для нас важливими, наприклад, мама, тато, бабуся, дідусь. Кожен має свою роль: хтось добрий і лагідний, хтось суворий, а хтось байдужий. Ці образи можуть впливати на те, яких людей ми обираємо в дорослому житті. Наприклад: ✅ Людина, яка виросла з "недоступним" татом, може шукати партнера, який буде відстороненим і холодним. ✅ Людина, яка виросла з "неемоційною" мамою, може шукати партнера, який буде практичним і раціональним. Ми можемо шукати й зовнішні схожі риси, наприклад, довг
Розлучаємося з партнером “правильно” Процес розставання можна зробити менш болючим. Але треба розуміти, що він у будь-якому разі не буде легким. І не важливо, вашим стосункам 2 місяці чи 10 років. Просто рівень болю та тривалість страждань буде різною. Якщо ви вирішили розлучитися з партнером, є певні рекомендації психотерапевтів, як поводитись і що робити для полегшення цього процесу: 🔺Забудьте фільми, казки, серіали, де люди розлучаються з усмішкою на обличчі і з розумінням розходяться в різні сторони. Це якщо не повна вигадка, то дуже рідкісні, поодинокі випадки. Частіше розлучення супроводжує буря емоцій, сльози, звинувачення, знецінення, а також образи та приниження. І все, що в кіно пов'язане із прощальною романтикою (сніданок, обід, секс, поїздка), це те, що нікому не потрібно. Розмова може бути тільки одна: в ній один із партнерів чітко та зрозуміло повідомить, що йде, що будуватиме інше життя. 🔺Якщо стосунки не пов'язані шлюбом, спільністю майна, спільними дітьми
Міжнародний день сім’ї Неможливо уявити людську цивілізацію без такого явища, як сім’я. Саме в цьому осередку суспільства формується особистість кожної людини, а також зберігається традиція спадкоємності поколінь. В різних країнах чи національних спільнотах сім’ї можуть мати різні форми, які виражають різноманіття індивідуальних вподобань і соціальних умов. Але для того, щоб досконало функціонувати, сім’я потребує захисту й допомоги. Тому в більшості держав постійно діють спеціальні програми, спрямовані на благополуччя й стабільність сімей. Багато зусиль в цьому напрямку докладає й ООН, і саме завдяки цій організації існує Міжнародний день сім’ї , який відзначається щороку 15 травня СУЧАСНІ СІМ’Ї Сучасним сім’ям, незалежно від країни проживання, доводиться вирішувати багато проблем — матеріальних, побутових, житлових, а також тих, що стосуються особистих взаємин. Приділяти більше уваги викликам, які постають перед сім’ями, на міжнародному рівні почали в 1980-х роках. В 1983 році
Як не потонути в морі невзаємності Відмова – гіркий ковток, який важко проковтнути. Хтось оговтується за день, а хтось застряє в цьому на тижні чи місяці. Чому "ні"? Це питання катує душу. Але відповідь, ймовірно, знаходиться лише в серці тієї людини. Можливо навіть, що він сам/сама не знає причини. І навіть якби ви її дізналися, чи змінило б це щось? 🔸 Надія – рятівне коло, але й воно може бути руйнівним. Відмова однієї людини не робить вас непривабливою особою для інших. Не замикайтеся в ній, адже життя прекрасне та сповнене можливостей. 🔸 Не знецінюйте свої почуття. Дозвольте собі прожити біль, розчарування, жалість. Це втрата, і її потрібно оплакати. 🔸 Не звинувачуйте себе. Вибір іншої людини не говорить про те, що з вами щось не так. Це про неї, а не про вас. 🔸 Пам'ятайте, що ви не всесильні. Не всі події у світі обертаються навколо вас. 🔸 Відпустіть ситуацію. Не тримайтеся за минуле, воно вже не ваше. Зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому. Пам'ятайте
Як не потонути в морі невзаємності Відмова – гіркий ковток, який важко проковтнути. Хтось оговтується за день, а хтось застряє в цьому на тижні чи місяці. Чому "ні"? Це питання катує душу. Але відповідь, ймовірно, знаходиться лише в серці тієї людини. Можливо навіть, що він сам/сама не знає причини. І навіть якби ви її дізналися, чи змінило б це щось? 🔸 Надія – рятівне коло, але й воно може бути руйнівним. Відмова однієї людини не робить вас непривабливою особою для інших. Не замикайтеся в ній, адже життя прекрасне та сповнене можливостей. 🔸 Не знецінюйте свої почуття. Дозвольте собі прожити біль, розчарування, жалість. Це втрата, і її потрібно оплакати. 🔸 Не звинувачуйте себе. Вибір іншої людини не говорить про те, що з вами щось не так. Це про неї, а не про вас. 🔸 Пам'ятайте, що ви не всесильні. Не всі події у світі обертаються навколо вас. 🔸 Відпустіть ситуацію. Не тримайтеся за минуле, воно вже не ваше. Зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому. Пам'ятайте
Як працює наша «внутрішня хімія»? Дофамін — це нейромедіатор, хімічна речовина, що сприяє передачі сигналів між нейронами в мозку. Це ключ до емоційного благополуччя, рушійна сила наших прагнень і джерело життєвої енергії. Він також впливає на координацію, м'язовий тонус, гормональний баланс та багато інших функцій. Анна Лембке — психіатриня, докторка медичних наук зі Стенфорду, дослідниця залежностей та авторка бестселера «Дофамінове покоління». У подкасті «Простими словами» вона пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей та що таке «швидкий» і «повільний» дофамін. ✅ «За мільйони років еволюції ми навчились інстинктивно шукати задоволення й уникати болю. Ми робимо це мимоволі та несвідомо. Зараз ми маємо докладати багато зусиль, щоби робити навпаки». ✅ «Коли ми сприймаємо щось як важливе для виживання та варте уваги, в системі винагороди мозку виділяється дофамін, ендогенні опіоїди та канабіноїди. Ми ніби ходяча аптека». ✅
Як знизити відчуття тривоги Якщо ми говоримо про побутові ситуації тривожності – то, аби зняти напруження, потрібно повернути себе в момент “тут і зараз”. Тривога – це проживання минулого чи майбутнього, тож варто зробити кілька вправ, і рівень тривоги знизиться. Сканування тіла Можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо). Поставити ноги треба так, щоби ступні повністю стояли на підлозі, не схрещувалися. У цьому положенні потрібно зануритися у свої тактильні відчуття, “пройтися” внутрішнім поглядом по всьому тілу – від маківки до п’яток. Що я відчуваю просто зараз? Протяг куйовдить волосся на маківці, очі трішки втомлені (чи, може, очі заплющені, і ви відчуваєте лоскіт вій на щоках), зуби зціплені, шия напружена, серце б’ється пришвидшено. Можна відчути дотик до повітря або ноги, відчути, як біжить кров пальцями, холодні вони чи теплі тощо. Фокус на предметах в кімнаті Щоби повернутися в теперішній мом
Розправте плечі: секрети впевненості в собі Ваше ставлення до себе – це ваш хребет. Уявіть, як складно жити радісно, коли ниє спина. Із самооцінкою так само: якщо вона хворіє, життя втрачає барви. Щоденні кроки, зроблені з хворим ставленням до себе, складають життя, сповнене невпевненості, сумнівів і самознищення. Партнер, який терпить нездорові стосунки, може боятися, що більше нікому не буде цікавим. Людина з низькою зарплатою може вважати себе негідною більшого. А коли ви мовчки терпите хамство, ризикуєте повірити, що це ви того заслуговуєте. Проблема із самооцінкою може виникнути в дитинстві, коли дитину не хвалять, постійно порівнюють з іншими, принижують та знецінюють. Також вона може з'явитися в більш дорослому віці як результат низки невдач. ✅ Симптоми хворої самооцінки: самокритика та самообрази, невпевненість у собі, чиясь думка важливіша за свою, страшно говорити «ні», незрозуміло, чого хочеться, почуття провини, знецінення себе, самопокарання, токсичні стосунки, п
Що таке емпатія і як її розвинути Емпатія – це здатність людини розуміти емоції та почуття інших людей. Вона належить до числа базових елементів емоційного інтелекту і грає ключову роль у формуванні стосунків. Для когось емпатія – це природна риса їхнього характеру, для інших – навпаки нетипова. В даному матеріалі ми розглянемо, що таке емпатія, чому вона важлива та як розвивати емпатію. Емпатія: що це Якщо розбирати, що таке емпатія простими словами – то це вміння ставити себе на місце іншої людини та відчути на собі її переживання. На практиці це означає, що якщо ви бачите людину, яка, наприклад, втратила родича, друга чи партнера, ви можете миттєво уявити, які саме емоції вона наразі відчуває та в якому стані знаходиться. Попри те, що умоглядно ця навичка може бути простою, далеко не завжди ми можемо перенести чужий досвід на себе. Інколи ми не розуміємо власні переживання та почуття, тому умовно «проникнути» в чужу голову може бути складно. Це обумовлено не тільки відсутністю в н
Емоції під контролем. Поради та практики Значна частина життєвих проблем має безпосередній зв’язок із невмінням контролювати свої негативні емоції. Відчуття негативних емоцій, як от гніву, тривоги, суму, протягом тривалого часу може реально погіршити наше здоров’я та якість життя. Однак негативні емоції — це не зло. Це всього лише психофізіологічна реакція організму, який таким способом сигналізує нам про проблему. Коли ми переживаємо раптову втрату, шок, невдачу, ніколи не потрібно придушувати свій емоційний стан. Чим сильнішими будуть емоції, які ми відчуваємо, тим більше уваги ми будемо звертати на те, що їх викликає. Саморегуляція психоемоційного стану Уміння регулювати свої емоції — це важлива навичка. Процес її набуття умовно можна розділити на такі етапи: 🔹помітити, що відчуваєш якусь емоцію; 🔹визначити та назвати емоцію; 🔹спробувати прийняти її та не намагатись одразу її позбутися; 🔹якнайкраще вивчити її; 🔹спробувати відділитися від емоції; 🔹опанувати навички керування
ПАР і види залежності Тютюн, алкоголь, деякі ліки, токсичні речовини, наркотики тощо. Усі вони більшою чи меншою мірою впливають на мозок і психіку людини, її здатність тверезо мислити і відповідально діяти. Тому їх називають психоактивними речовинами (такими, що впливають на психіку людини). Деякі з них використовують у медицині як знеболювальні чи снодійні препарати. Інші, хоч і небезпечні для здоров’я, але не заборонені законом. Це тютюнові й алкогольні вироби, препарати побутової хімії. Однак є ще одна група психоактивних речовин, вживання яких є особливо небезпечним. Це наркотичні речовини, наркотики. Найбільша небезпека психоактивних речовин, зокрема наркотиків, полягає в тому, що вони спричиняють залежність. Фізична залежність виявляється в тому, що організм не може нормально функціонувати без ПАР, що викликає сильний потяг до цієї речовини. Фізична залежність характеризується звиканням до ПАР і наявністю абстинентного синдрому («ломки») через відсутніть наступно
Як впоратися з тривогою, яка не зникає? Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів. Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди. Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо. Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя. Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає? Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні: 🔸 Запросіть тривогу в себе Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подб
ЯК ЗБЕРЕГТИ МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я Ментальне здоров'я є ключовим елементом загального здоров'я та добробуту. Вивчимо фактори, що впливають на ментальне здоров'я та стратегії для його збереження. Ментальне здоров'я є ключовим елементом загального здоров'я та добробуту. Ознаки хорошого ментального здоров'я: Емоційна стійкість. Гнучкість у поведінці.Добра робота із сильними емоціями. Елементи ментального здоров'я: Самоприйняття. Саморозвиток. Самоконтроль. Ознаки поганого ментального здоров'я: Стан тривоги та депресії.Збільшення ризику травми. Поганий сон. Фактори, що впливають на ментальне здоров'я 1 Соціальні фактори: Культурні норми, релігійні традиції, сімейна підтримка, соціальні контакти та взаємодії. 2 Економічні фактори: Доступність ресурсів, зменшення фінансових страхів, знання фінансів та бюджетування. 3 Фактори довкілля: Фізичні умови проживання, екологічна балансованість, доступність екологічно чистих зон. 4 Фактори особис
Перфекціонізм псує життя: як його позбутись? Якщо ви в усьому прагнете до ідеалу, водночас не приймаєте власних недоліків та гостро реагуєте на критику, ймовірно, вам притаманний перфекціонізм. Властивий перфекціонізм людям, від яких ще в дитинстві вимагали тільки найвищого результату, яких постійно порівнювали з іншими. В результаті така особистість у дорослому віці буде зациклена у своїх діях до найвищого результату через переконання, що в іншому разі її не будуть любити та приймати. Ознаки перфекціоніста: 🔸 має низьку самооцінку, через що встановлює до себе надмірні вимоги; 🔸 постійно прагне до ідеалу; 🔸 вважає, що будь-яка робота має бути виконана досконало, а тому результат її ніколи не задовольнить; 🔸 переконаний, що досягти хороших результатів можливо лише, якщо ти кращий за інших; 🔸 живе за встановленими правилами: це для перфекціоніста можливість досягти поставленої планки; 🔸 знецінює власні досягнення. Як перфекціонізм псує життя? Нічого ідеального не існує, а якщо
Знайти власне покликання: три методи пошуку Якщо ви не можете знайти одну професію на все життя, не хвилюйтеся – це цілком нормально для 21 століття. Проте буває так, що вам все ніяк не вдається реалізувати свій потенціал: робота не приносить задоволення, ви не розвиваєтесь, є відчуття безглуздості роботи, хоча маєте водночас хороші результати. Тоді постає потреба в пошуку свого покликання. Пропонуємо вам три методи пошуку: 🔸 Самостійно проаналізуйте власні інтереси, виділіть свої сильні сторони, розкрийте персональні цінності. Справжнє покликання має бути пов’язане з вашими інтересами. Запитайте себе, в якій темі вам цікаво розвиватися, що цікаво вивчати, в якій сфері ви постійно вдосконалюєте свої знання? Сильні сторони пов’язані з тим, що вам робити просто і без зусиль. Ваші здібності й таланти – те, що дозволяє легше та приємніше проявляти себе, що є запорукою швидкого та позитивного результату. Запитайте себе, що у вас виходить робити найкраще, або за якою допомогою до вас за