Захисти себе від ВІЛ

1 грудня у всьому світі  відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя несе ця глобальна проблема.

Цей день з’явився в календарі в 1988 році, як Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна нагода привернути увагу суспільства до проблем ВІЛ-інфікованих, замислитись над тим, як запобігти поширенню інфікування та згадати про важливість вчасної діагностики ВІЛ/СНІД.

Уперше СНІД (синдром набутого імунного дефіциту) було виявлено в 1980 році в Нью-Йорку і Каліфорнії серед гомосексуалістів і наркоманів, що використовують внутрішньовенне введення наркотиків. За декілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн. До 1996 року у світі нараховувалося вже більше ніж 21 мільйон інфікованих.

У 1988 році серйозно стурбованими урядами була організована зустріч міністрів охорони здоров’я найбільших країн світу. На ній уперше привселюдно пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ-інфікованих. Тоді також було вирішено оголосити 1 грудня Міжнародним днем боротьби зі СНІДом.

 Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) – ретровірус з роду лентивірусів, що викликає повільно прогресуюче захворювання – ВІЛ-інфекцію. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) вражає імунну систему та послаблює захист від багатьох інфекцій. Найпізнішою стадією ВІЛ-інфекції є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), який у деяких людей за відсутності лікування може розвинутись через багато років.

   Симптоми ВІЛ залежить від стадії інфекції. Протягом кількох перших місяців люди з ВІЛ можуть навіть не здогадуватися про свій ВІЛ позитивний статус. Протягом кількох перших тижнів після інфікування у людей може не з’являтися жодних симптомів або розвинутись грипоподібна хвороба, включаючи лихоманку, головний біль, висипання або біль у горлі. У міру ослаблення імунної системи у інфікованої людини можуть з’явитися опухлі лімфовузли, втрата ваги, пропасниця, діарея, кашель. За відсутності лікування може розвинутись туберкульоз, криптококовий менінгіт, важкі бактеріальні інфекції та онкологічні захворювання, зокрема лімфоми та саркома Капоші.

   ВІЛ може передаватися через рідини організму інфікованих людей: кров, грудне молоко, насіннєва рідина та вагінальні виділення. При звичайних повсякденних контактах, таких як поцілунки, обійми та потиск рук, при спільному користуванні особистими предметами та вживанні продуктів харчування або води передача інфекції не відбувається.

   Шляхи передачі ВІЛ: від матері дитині під час вагітності, пологів та грудного вигодовування; при незахищеному статевому акті (вагінальному чи анальному) або при оральному сексі з інфікованою людиною; при переливанні зараженої крові або продуктів крові або трансплантації зараженої тканини; при загальному користуванні зараженим ін’єкційним обладнанням (голками, шприцами) та розчинами чи обладнанням для нанесення татуювань; при використанні зараженого хірургічного обладнання та інших гострих інструментів.

   Фактори ризику. Моделі поведінки та умови, що підвищують ризик зараження людей на ВІЛ, включають: незахищений секс; наявність іншої інфекції, що передається статевим шляхом (сифіліс, герпес, хламідіоз, гонорея, бактеріальний вагіноз); спільне користування зараженими голками, шприцами та іншим ін’єкційним обладнанням та розчинами наркотиків при вживанні ін’єкційних наркотиків; небезпечні ін’єкції, переливання крові, пересадки тканин, медичні процедури, що включають нестерильні розрізи або проколювання; випадкові травми від уколу голкою, зокрема серед працівників охорони здоров’я.

   Діагностика. ВІЛ піддається діагностиці за допомогою експрес-тестів, які дозволяють отримати результат протягом кількох хвилин. Людям із позитивним результатом тестування необхідно обов’язково звернутися до закладів охорони здоров’я для підтвердження тестування.

   Важливо знати,  що після інфікування у більшості людей антитіла до ВІЛ виробляються протягом 28 днів. Період, протягом якого антитіла до ВІЛ не виробляються у достатній кількості для виявлення за допомогою стандартних тестів, симптоми не виявляються, а передача ВІЛ вже можлива,  називається «серонегативним вікном».

В цей час, після інфікування, можлива передача ВІЛ сексуальному партнеру або партнеру прийому наркотиків; можлива також передача ВІЛ-інфекції вагітними жінками дітям під час вагітності або в період грудного вигодовування.

   Лікування ВІЛ-інфекції полягає у прийомі антиретровірусної терапії (АРТ). Ранній доступ до АРТ та надання підтримки для проведення терапії мають вирішальне значення для покращення стану здоров’я людей з ВІЛ. 

   Основні підходи до профілактики ВІЛ включають: використання чоловічих і жіночих презервативів; тестування на ВІЛ та інфекції, що передається статевим шляхом та консультування; тестування на туберкульоз, консультування та направлення на лікування; добровільне медичне чоловіче обрізання; використання антиретровірусних (АРВ) препаратів у профілактичних цілях; зменшення шкоди споживачам ін’єкційних наркотиків; ліквідація передачі ВІЛ-інфекції від матері.

                                       Бажаю всім міцного здоровʼя!